Завдання:

•   визначити проблемні зони в особистісній та діяльнісній сферах учасників;

•   визначити ступінь життєвої активності вчителів;

•   сприяти усвідомленню учасників особистих цінностей як основи життєвого самовизначення;

•   формувати бачення й усвідомлення вчителями поєднання у своїй діяльності різних стилів поводження;

•   сприяти формуванню навичок кооперативної взаємодії.

ХІД ЗАНЯТТЯ

 Самопрезентацїя «Ініціали» 

Кожному учасникові пропонується назвати своє прізвище, ім'я, по батькові, а потім — свої позитивні якості, що починаються ;і літер власних ініціалів. Наприклад, Баранова Наталія Петрівна — бадьора, ніжна, працьовита. Усі представляються по колу.

 Визначення мети тренінгу 

Тренер. Спочатку нам потрібно визначити мету семінарського заняття. Для цього я розповім вам одну історію. Ідуть учитель з учнем по дорозі. Раптом учень піднімає щось із землі і переносить на траву. Учитель запитує учня: «Що ти зробив?». «0 учитель, я побачив, що равлик повзе по дорозі, і злякався, що його хтось зможе роздавити. Я переніс його на траву». «Що ти наробив! — вигукнув учитель, — равлик повз до своєї мети зі своєю швидкістю. Ти все змінив у його житті». Учень кинувся бігти. «Куди ти? — зупинив його вчитель. Я хотів перенести його назад, — відповів учень. Равлик вже одумався, він вже поставив 1 нові цілі. Ти знову хочеш змінити все в його житті?». І далі вчитель запитав: «А сам-то ти пам'ятаєш, куди йдеш?».

Учасникам пропонується виконати невелику вправу: поставити І ноги на ширину плечей, руки витягнути вперед паралельно підлозі. Потім повернутися усім тулубом назад і зафіксувати поглядом на стіні те місце, до якого вдалося дотягтися. Повернутися у вихідне положення. Закрити очі. Уявити собі, що наступного разу можна повернути свій тулуб значно далі. А потім, відкривши очі, і спробувати знову повернутися. Порівнюючи те місце в просторі, у якому учасники тепер опинилися, з уявною відміткою на якомусь предметі, що зафіксувала їх колишній поворот, можна наочно переконатися в реальній силі впливу поставленої перед собою мети.

Ця проста фізична метафора знову нам наочно демонструє ефект постановки цілей. Отже, мета нашого заняття — допомогти усвідомити наявність проблемних зон в особистісній і професійній сферах, сприяти підвищенню мотивації до саморозвитку і самореалізації, формувати навички групового І співробітництва.

Повторення правил групи 

Учасники об'єднуються в чотири групи, кожна з яких одержує картку з формулюванням трьох з прийнятих правил. Потім учителі пригадують вірші, пісні, сцени з фільмів, крилаті вислови тощо, зміст яких відбиває те чи інше правило. Після цього представники груп демонструють свої напрацювання.

Визначення очікувань учасників від заняття 

Тренер просить учасників на стікерах написати, чого саме і чекають вони від заняття. Після цього кожен учасник зачитує свої очікування і приклеює листок на намальований на дошці «Берег надій».

Зняття емоційного напруження «Хазяїн, будинок, ураган» 

Психолог об'єднує учасників на трійки так, щоб члени пари ставали обличчям одне до одного і, з'єднуючи руки над головою, утворювали «дах» будинку. Третій учасник стає всередші будинку під «дахом»: він буде «хазяїном».

Учасники уважно слухають і виконують команди тренер»:

•   за командою «будинок» двійки, які утворюють «дах», мають знайти собі інших «хазяїв», які в цей час нерухомо залишаються на своїх місцях;

•   за командою «хазяїн» на місці залишаються «будинки», а «хазяї» мають знайти собі нові «будинки»;

• за командою «ураган» кожний член трійки повинен знайти собі нових партнерів.

Вправа повторюється кілька разів, команди лунають у випадковому порядку. Хто залишається без «даху» над головою, стає на місце ведучого.

Моделювання ситуації «Яким повинен бути вчитель» 

Тренер повідомляє, що кожна людина має свій стиль робо­ти. Тож і в учительській діяльності вирізняються різні стилі. Є вчителі, які досконало знають матеріал, уміють його пояснити, оперують термінами, цифрами, їх цікаво слухати, проте вони не працюють на розвиток учнів, вони, як експерти, тільки передають інформацію. Це вчите лі-експерта.

Є вчителі, які використовують блискучі ефекти, яскраві впра­ви, їх цікаво слухати, приємно спостерігати за їхньою роботою, але такий учитель працює на себе, він демонструє свої вміння і навички і не працює на розвиток групи. Це вчитель-зірка. А є вчителі, які не тільки вміють передати нові знання і навички учням, а й допомагають їм зробити узагальнення та висновки, спираючись на їх власний досвід. Це вчителі-фасилітатори.

У гірських народів у стародавні часи був провідник, який допомагав мандрівникам долати гірські маршрути. Він знав, якою дорогою краще йти, скільки води взяти, яке спорядження потрібне тощо. Провідник разом із групою йшов на вершину, проте, коли він бачив, що мандрівники вже можуть самостійно подолати вершину, то давав їм можливість зробити це. Такого провідника називали «шерпою». Успішний учитель має бути «шерпою» в передачі знань, поєднувати в собі риси і експерта, і зірки, і фасилітатора.

Термін «фасилітатор» прийшов до нас з медицини, де фаси-літатор — це той, хто допомагає при народженні.

Питання для обговорення

Чому вчитель має поєднувати риси експерта, зірки, фасилітатора?

Хід вправи. Учасники поєднуються в три групи за назвами кольорів (червоний, синій, жовтий). Моделюють педагогічні ситуації (група 1: коли учитель — експерт, група 2: учитель — зірка, група 3: учитель — фасилітатор), а потім створюють відповідно до завдання портрети на аркушах формату A3. Спікери груп презентують свої напрацювання.

Питання для обговорення

•   Які труднощі виникали в процесі моделювання педагогічної ситуації? Чому?

•   Який висновок можна зробити з приводу стилів педагогічної роботи? (Успішний учитель вдало поєднує риси вчителя-зірки, фасилітатора й експерта.)

    Гра-розминка «Фасилітатор» 

Учасники об'єднуються в дві групи за принципом «день — ніч» і стають у два кола (внутрішнє та зовнішнє). Тим, хто стоїть в зовнішньому колі, пропонується вийти з аудиторії і повідомляється: учасники, що утворять внутрішнє коло, протягом однієї хвилини будуть стояти із заплющеними очима, витягнувши руки вперед. Коли ви побачите, що руки вашого партнера опускаються вниз, підтримаєте своїми долонями легенько його руки, а як тільки відчуєте, що йому вже не потрібна ваша підтримка, опускайте свої руки. Після цього такий же інструктаж дається тим учасникам, що будуть стояти у внутрішньому колі. Але їм пропонується руки напарників підтримувати постійно.

Учасники повертаються в аудиторію і виконують завдання протягом однієї хвилини.

Питання для обговорення

•   Як ви себе почували?

•   Чи добре було тим, кому постійно підтримували руки?

•   Чи добре було тому, кому підтримували руки час від часу? 

•   Як ви будете використовувати отриману інформацію в учительській роботі?

Учасників підводять до висновку, що комусь підтримка потрібна постійно, а комусь — лише інколи. Учитель-фасилітатор відчуває, коли, кому і яку треба надати підтримку, щоб під­штовхнути учнів до висновків, відкриттів.

Доречно буде привести слова Галілео Галілея: «Ми нічому не можемо навчити дорослих, ми тільки можемо допомогти їм відкрити це в собі».

   Вправа «Берег здійснених надій» 

Учасникам пропонується підійти до намальованого «берега надій», сказати, чи збулися їхні очікування, якщо «так», то переклеїти свій стікер на «берег здійснених надій».

 
       Підбиття підсумків (метод ДРІД) 

Тренер пише на дошці:
Д — досвід (що робили, що пам'ятаєте?)'
Р — рефлексія (які відчуття, реакція?)
І — інформація (яку інформацію одержали, які висновки пробили?)
Д — дії (як ви будете діяти в майбутньому)
Учасникам пропонується висловити свої думки щодо кожного питання. У такий спосіб підбиваються підсумки тренінгу.